УТОРОЧИ́ТИ (ВТОРОЧИ́ТИ)
УТОРОЧИ́ТИ (ВТОРОЧИ́ТИ), чу́, чи́ш, док., перех.
1. заст. Обшити торочками.
2. Ув’язати, припасувати в тороки (у 1 знач.). Мій лицар метнувся скоро, Притаскав оті якорі Чи страшеннії гаки, Уторочив в тороки (Манж., Тв., 1955, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 518.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
УТОРУВА́ННЯ (ВТОРУВА́ННЯ) →← УТОРО́ПИТИ (ВТОРО́ПИТИ)